Дві основні проблеми людей з нарцисичними характеристиками:
1) це нездатність просити вибачення
2) та нездатність дякувати
НЕЗДАТНІСТЬ ПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ
Людина з нарцисичними захистами ніколи по-справжньому не вибачається. Вона робить деякі дії, які можуть бути схожі на вибачення, але вибаченням вони не є, тому що головна мета вибачення - це загладити шкоду, заподіяну іншій людині, а нарцисична людина вибачається заради того, щоб "підлатати" шкоду власному грандіозному "Я". У першому випадку дії спрямовані на іншу людину, на об'єкт. У другому випадку дії спрямовані на суб'єкт, на самого себе.
Це може бути по-різному.
1. Анулювання (undoing)
Наприклад: у парі трапляється конфлікт та винна жінка. Замість того, щоб просто вибачитись, вона нічого не говорить, але "загладжує провину", приготувавши смачну вечерю або пропонує секс. Або: у парі трапляється конфлікт і винний чоловік. Замість того, щоб просто перепросити, він нічого не говорить і просто приносить квіти.
До чого це може спричинити?
Людина, яка вдається до такого захисту як анулювання, вважає, що він вибачився сповна і всі біди тепер забуті. Людина, на яку було спрямовано анулювання, відчуває, що як би перед нею вибачилися, але як би і не вибачилися. Невдоволення та роздратування залишається. Плюс, він почувається поганим, злим і винним через те, що він, як і раніше, злиться, незважаючи на "вечерю" або "квіти". І ось потім обидва сидять і тихо одне одного ненавидять.
Як правильно?
Вибачитись словами.
2. "Як же так вийшло..."
Вдаючись до неусвідомленої тактики "як же так вийшло", нарцисична людина ніби щиро дивується, як же їй так вдалося взяти і образити іншу людину, ні з того, ні з чого, адже нічого не віщувало лиха, і тут на тобі - взяв і образив, це просто неймовірно, треба ж як у житті буває, хто б міг подумати - "Ніколи такого не було і ось знову"
"Слухай, адже я й справді хотіла заїхати в магазин, розуму не докладу, як я так забула, от потіха, так? Говорила ж, що заїду, а сама не заїхала. Треба ж, як же так вийшло..."
Тут нарцисична людина знову виводить іншу людину з поля зору, і залишається в ньому одна, де потім сама із собою стоїть і журиться. Ніякого вибачення тут, як і раніше, нема.
3. Пояснення
Пояснення - це "найвигідніша" тактика, тому що пояснення дуже схоже на вибачення.
"Це не я спізнився, просто були великі пробки. Ну і на роботі ще затримався на дві години, але це ж робота! Я для сім'ї гроші заробляю. Хтось гроші заробляє, а хтось витрачає. Ні, не зміг попередити заздалегідь, у телефону батарейка села."
А дружина сидить три години дома та чекає із вечерею та свічками, і їй дуже прикро. Але чоловік своїм "псевдо-вибаченням" ніби каже: я тепер тобі все пояснив, тому ти більше не маєш права злитися та ображатись, твої почуття більше не валідні.
4. Самобичування
Самобичування ще складніше розпізнати, ніж пояснення, тому що при самобичуванні здається, що людина і справді щиро-щиро кається.
При самобичуванні людина починає дуже сильно та драматично себе докоряти за свою провину, і, якщо придивитися уважніше, то стає зрозуміло, що людина переживає не тому, що вона образила іншу людину, а тому що вона була в цій ситуації недосконала. По суті, вона журиться і дивується тому, як же вона молга так вчинити, адже вона така досконала, а досконалі люди так не роблять.
"Як я міг! Мені немає прощення! Просто не можу повірити, що я так вчинив, просто не можу повірити. Я просто розбитий. Все, серце вщент. Це просто щось із чимось. Я в шоці, я в тотальному шоці."
Ще трохи, і той, кого образили, втішатиме свого кривдника, адже він так сильно кається.
5. Ухилення від провини
В ухиленні від провини особливо можуть досягти успіху високо інтелектуальні нарцисичні люди. А якщо вони ще й вивчили пару психологічних термінів на додачу - то все, тримайтеся)
- Мені неприємно, що ти так кажеш, це агресивно.
- Знаєш, мені здається, що ти так гостро реагуєш тільки тому, що в тебе комплексна травма і ти використовуєш найнижчі психологічні захисти, як би захищаючись від недосконалості цього світу й намагаючись зберегти своє тендітне селф.
- Ее, а давай ти не лізтимеш до мене зі своєю непроханою аналітикою, окей?
- Так, все як я думала, страх близькості, імпульсивна агресія, нездатність вислуховувати думки інших людей.
- Так, гаразд, все, іди ти знаєш куди.
- Ось-ось, так і працює патологія прикордонного рівня)
Як це перекладається людською мовою: "Я відчуваю жах від того, що ти мені вказуєш на мої обмеження (наприклад, що я можу бути дурною і агресивною в спілкуванні), бачити ці обмеження нестерпно, тому що я прагну до тотальної досконалості. І раз я прагну до тотальної досконалості, значить і ти, швидше за все, прагнеш тотальної досконалості, тому я теж тицьну в тебе пальцем і покажу тобі, в чому ти не досконалий. Ось так ось, ха-ха!
Люди, які ухиляються від провини, дуже люблять аналізувати інших, але чомусь ніколи - себе.
І весь сум-туга в чому.
Весь сум-туга в тому, що з-під нарцисичних захистів люди не можуть зрозуміти ось чого: що бажання отримати вибачення - це не бажання принизити іншу людину, задавити її та показати їй, яка вона погана. Бажання отримати вибачення - це бажання того, щоб твій емоційний біль визнали ("мені було дуже боляче і сумно через твій вчинок" - "вибач, будь ласка").
І вся проблема в тому, що нарцисична людина у вибаченні бачить саме загрозу своїй досконалості, вона відчуває, ніби на неї нападають і спеціально тичуть пальцем у її вади. А цього грандіозне нарцисичне "Я" пережити вже не може.
"Narcissistic Pathology of Everyday Life", Nancy McWilliams Ph.D. & Stanley Lependorf Ph.D. (1990).
Текст Janina Breidaka